Коло польських художників протягом десятиліть поповнювалося молодими, яскравими живописцями. Навіть у 19 столітті, коли жінки не мали права на вищу освіту, знаходилися талановиті художниці, які досягали успіху і ламали суспільні стереотипи. Однією з найвидатніших представниць модернізму називають дослідники живописицю з Кракова Ольгу Бознанську, котру вважають найкращою представницею періоду Молодої Польщі. Її виставки з успіхом проходили в Європі, а роботи відзначалися високими нагородами. Найпам’ятнішими для Ольги стали золота медаль у лондонській Новій Галереї та приз Всесвітньої виставки у Парижі, пише сайт krakowskiye.eu.
Умови навчання молодої художниці
Фото: автопортрет
Ольга народилася у квітні 1865 року у Кракові у родині польського інженера-залізничника Адама Новіна Бознанського і француженки, викладачки французької мови Євгенії Мондан. Повне ім’я дівчинки – Ольга-Гелена Кароліна, але у мистецьких колах її знали, як Ольгу. Перші уроки малювання давала мати, дівчинка з дитинства виявляла неабиякі здібності. Оскільки шлях до навчання в університеті був для жінок закритий, Бознанська почала брати приватні уроки у художників Казимира Похвальського та Юзефа Седлецького. Паралельно вчилася на Вищих жіночих курсах Адріана Баранецького.
Освіту жінки могли отримати лише у Німеччині або у Швейцарії. Завдяки чудовій підготовці, Ольга у 1886 році стала студенткою Мюнхенської академії образотворчих мистецтв, навчалася у відомих живописців Карла Кріхельдорфа та Вільгельма Дюрра. Щоб набити руку, копіювала роботи старих майстрів у мюнхенській Пінакотеці та картини Веласкеса у Відні. Ще у роки навчання відкрила у Мюнхені власну студію, де працювала під керівництвом Юзефа Брандта та Альфреда Веруш-Ковальського. Вона вже мала й педагогічний досвід, у 1895 році керувала Школою живопису Теодора Гуммеля. Диплом Мюнхенської академії образотворчих мистецтв молода художниця здобула у 1889 році, і з того часу розпочалося її тріумфальне сходження на мистецький світовий Олімп.
Особливості мюнхенських картин
Фото: картина “Портрет художника Павла Науена”
Дослідники вважають, що на цей період творчості художниці вплинули роботи Джеймса Макніла Вістлера, Едуарда Мане та Вільгельма Ляйбла. Ольгу цікавили спроби малювати на межі реалізму та імпресіонізму, спочатку вона писала великі світлі портрети, потім звузила палітру до темних тонів. Віддавала перевагу брунатним, зеленим, сірим та чорним фарбам, з вкрапленнями білого та рожевого як контрапункт. Писала натюрморти, етюди, іноді пейзажі, але улюбленою темою залишалися портрети. Характерною рисою її робіт, створених у Мюнхені, стали акценти на обличчях моделей, авторка намагалася відобразити душевний стан, настрій, риси характеру, звертала увагу навіть на такі деталі як форма рук або вираз очей. На думку критиків, Бознанська розробила свою оригінальну портретну формулу, яка чудово вписалася у течію модерністського образу. Яскравим прикладом називають роботу “Портрет художника Павла Науена”, написану у 1893 році.
Витончені риси паризької творчості
Фото: картина “Інтер’єр”
Після завершення навчання у 1890 році Ольга перебралася до Парижу і настільки закохалася у це місто, що вирішила там залишитися назавжди. Особливу славу принесли їй портрети і натюрморти, свою першу картину художниця вдало продала у Франції. Потім роботи Бознанської виставлялися у Мюнхені, Варшаві, Берліні, Відні, її творча спадщина налічує чимало шедеврів. В усіх помітний характерний стиль, що полягав у передаванні емоцій героїв картин. Виходили скоріше психологічні портрети, що стало тоді новим словом у мистецтві. Ольга самостійно досягла ефекту, коли глядач немов бачить зображених через матове скло, але при цьому чітко розбирає всі деталі.
Настрій інтимності та меланхолії живописиця посилювала брунатним та сірим відтінками, а передавала пожвавлення білим і карміном. Картини паризького періоду відрізняються від мюнхенських. Натюрморти стають більш схематичними, навіть абстрактними, помітні рвучкі мазки, складне поєднання тонів, кольорів, які переливаються. Сучасники Ольги навіть висловлювали думку, що майстриня передає одухотвореність героїв через таємне життя кольорів, і певною мірою так і було. При цьому зберігалися витончена гармонія, майстерне використання природних кольорів картонної основи. Характерним прикладом є картини “Анемонія”, написана у 1901 році та “Натюрморт із вазою” 1918 року.
Зрілий період творчості
Фото: картина “Мати з дитиною”
У роботах цього періоду дослідники помітили невимушену манеру малювання, авторка у дрібницях виписувала елементи інтер’єру, одяг, не забуваючи про виразність рис. Залишився характерний динамічний мазок, комбінації кольорів, які створюють уявний простір. Всі фігури та обличчя вписувалися до нього ідеально. Окремо проходить серія автопортретів Ольги Бознанської, вона без прикрас копіює власні риси, підкреслюючи невпинність часу. У творчій колекції художниці багато портретів і дітей, і дорослих, і у кожної картини – свої особливості.
Приголомшуючий успіх на виставках
Фото: картина “Циганка”
Пані Бознанська вела й активну громадську діяльність. Була членом товариства польських художників “Sztuka”, Національного товариства витончених мистецтв і Польського літературно-мистецького товариства в Парижі, входила до колективу Міжнародного товариства скульпторів, граверів і художників у Лондоні. З 1886 року художниця представляла свої роботи у Берліні, Мюнхені, Празі, Лондоні, Парижі, Відні, Амстердамі, Венеції. І щоразу на неї чекав успіх і вагомі відзнаки. На Всесвітній виставці ЕКСПО у Парижі отримала Гран-прі, після участі у венеціанському бієнале у 1938 році була нагороджена польським орденом “За відродження Польщі”. До речі, у Венеції продала 5 картин, одну з яких придбав італійський король. Монарху сподобався “Портрет пані Дигатової”.
Найпомітнішою нагородою для живописиці стала золота медаль ерцгерцога Карла Людвіга на Міжнародній виставці у Мюнхені у 1905 році за картину “Портрет художника Павла Науена”. Ще одне вагоме досягнення – запрошення на виставку Société Nationale des Beaux-Arts у Парижі, де Ольгу теж відзначили цінними призами. У Лондоні вона отримала нагороду за “Портрет Мері Брем”, у Парижі – першу премію паризького Товариства витончених мистецтв. На виставці у Пітсбурзі у 1912 році Бознанська представляла Францію разом із такими відомими метрами пензля, як Клод Моне та Огюст Ренуар. А у 1923 році знову здивувала своїми витворами Пістбург, тільки у компанії інших митців: П’єра Боннара і Моріса Дені. Серед відзнак художниці є ще французький орден Почесного легіону та орден Polonia Restituta.
Таємниця успіху Бознанської
Не забувала Ольга Бознанська і про рідне місто. Ще у 1899 році заснувала у Кракові гурток польських художників, яких постійно підтримувала. Але ніщо не вічне, особливо – слава. Замовлень на портрети поменшало, основний дохід Ольга отримувала від оренди кам’яниці у Кракові. Пішла з життя талановита жінка у жовтні 1940 року у Парижі. Оскільки багато років прожила у Франції її нерідко називають французькою живописицею.
Таємницю її картин намагалися розкрити різні дослідники, але так і немає точної відповіді, чому усюди пані Ольга мала такий успіх. Втім, сама Бознанська пояснила це тим, що всі її картини – правдиві, чесні, без дріб’язковості, манірності та блюзнірства. І портрети, і натюрморти здаються живими і ніби легкими, здається, що виписані образи відділяє від глядачів невидима завіса. Вони ніби живуть в іншій, власній реальності і дозволяють присутнім зазирнути до себе у гості. У незнайомий світ.