Краків – місто з старовинною історією. Тут народилися та мешкали відомі особистості, які залишили вагомий слід в польській культура та науці.
Одним з таких особистостей є постать Тадеуша Войцеховського – видатного історика з Кракова. Про відомого науковця детальніше розглянемо далі на krakowskiye.eu.
Зі сторінок біографії науковця Тадеуша Войцеховського
Тадеуш Войцеховський народився тринадцятого червня 1838 році в Кракові. Його родина мала середні статки. Батько був власником кам’яниці у місті.
Спочатку Тадеуш навчався у місцевій гімназії. Згодом вирішив вступити до Ягеллонського університету в Кракові. В освітньому закладі майбутній науковець вивчав історію та право. Крім того, у 1859 році він вступив до Віденського університету, де навчався на філософському факультеті.
На початку шістдесятих років ХІХ століття намагався отримати ступінь доктора наук та захистити свою дисертацію. Однак спочатку Войцеховському не вдається це зробити. Тому він подається ще декілька разів.
Вже у 1865 році історику вдається отримати ступінь доктора наук з філософії. Після цього він викладає у Ягеллонському університеті. Науковець особливою цікавиться періодом раннього Середньовіччя, що стало предметом його багатьох досліджень.
Цікаво, що у 1863 році Тадеуш Войцеховський мав проблеми зі місцевою владою. Він був затриманий за звинувачення в шкідливій діяльності та сидів у в’язниці. Тоді історик став учасником шляхетського повстання, що отримало назву в історії як «Січневе повстання». Багатьох повстанців цього часу було засуджено до каторги та заслано на Сибір. Результатом «Січневого повстання» стала поразка протестувальників та придушення повстання загалом.
Ці події значно вплинули на життя науковця. Деякі дослідники вважають, що саме це вплинуло на його відмови присудження доктора наук в університеті.
У 1873 році Тадеуш Войцеховський зазнає ще однієї невдачі на життєвому шляху. Він балотується на посаду кандидата кафедри історії в Ягеллонському університеті. Однак посаду займає інший науковець – Станіслав Смолька. Такий вибір зумовлювався політичною приналежністю Смолька, котрий балотувався від угрупування «Станчики».
Цікаво, що Тадеуш Войцехович пов’язаний з Україною. Адже у 1883 році науковець почав працювати у Львівському університеті. Згодом у 1894 році історик стає почесним професором та ректором університету.
Варто підкреслити, на той час університет мав назву Цісарсько-королівський університет імені Франца І у Львові. Тоді в освітньому закладі навчання здійснювалося на чотирьох факультетах (медичний, юридичний, філософський та богословський). Крім того, Львівський університет мав тісні зв’язки з польським науковим середовищем, зокрема Ягеллонський університетом у Кракові.
Окрім викладацької діяльності, Тадеуш Войцехович займається політичної справою. Зокрема у 1909 році входить до так званої Австрійської палати панів.
Помер Тадеуш Войцехович у 1919 році у Львові, де похований на Личаківському кладовищі.
Наукова діяльність Тадеуша Войцеховича
У своїх історичних працях Тадеуш Войцехович велику увагу приділяє епосі Середньовіччя на теренах Польщі, а особливо – Малопольського воєводства. Для науковця стає важливим дослідження літописних джерел Х-ХV століття.
Крім того, історик займався вивченням детальної історії Польщі та досліджував зв’язок різних типів слов’ян між собою. Тадеуш Войцехович збирав та укомплектовував ранньоп’ястівські легенди. Зокрема детально дослідив житіє Святого Станіслава зі Щепанова, котрий через суперечки з королем Польщі був убитий. Історик намагався знайти критичні аргументи щодо цієї події, яка часто сприймалася неоднозначно серед інтелектуалів та духовенства.
Загалом науковець написав близько п’ятнадцяти історичних розвідок. А саме варто виділити: «Про Казимира ченця» («O Kazimierzu Mnichu»), «Про польські літописи Х-ХV» («O Rocznikach polskich X-XV wieku»), «Що таке історія і чому ми її вивчаємо» («Co to jest historia i po co się jej uczymy»), «Історичні нариси ХІ ст.» («Szkice historyczne XI wieku»), «Про переобрання Станіслава Лещинського в 1733 році (Характеристика правління Августа ІІ) – («O powtórnej elekcji Stanisława Leszczyńskiego w r. 1733 (Charakterystyka rządów Augusta II)) та інші.