Польський кінематограф має своїх улюбленців, здатних водночас розсмішити й зворушити, вразити гострим розумом та людяністю. Серед них – акторська династія Штурів. Легендарний актор, режисер, педагог Єжи Штур був визнаним майстром сцени, і здавалося б, важко зростати у тіні такого імені. Але його син Мацей Штур (Maciej Stuhr) не лише не загубився у славі батька, а й став одним із видатних митців свого покоління. Актор, комік, перекладач, інтелектуал – він з однаковою легкістю знімався у драмах, вів сатиричні шоу та читав Шекспіра на театральній сцені. Його появи на екрані у черговій серії з нетерпінням чекали не лише краків’яни, а й мешканці усієї Польщі. Самі глядачі пояснювали такий інтерес тим, що у польському кіно небагато акторів, у яких гумор та інтелект поєднувалися б настільки органічно, як у Мацея Штура, пише krakowskiye.eu.
Дитинство між декорацій
Мацей народився у червні 1975 року у Кракові, у родині, де сцена була стилем життя. Ще в юності він усвідомив, що бути актором – це не лише грати роль. Це ще й вміння слухати людей, помічати деталі, які інші не бачать. Про це Мацей пізніше неодноразово згадував у численних інтерв’ю, коли йшлося особисте ставлення до кіно й театру. Вступ до Краківської театральної академії був для Штура першим нелегким випробуванням, але він його гідно витримав. Під час навчання не лише знайшов гідних однодумців і наставників, а й зрозумів, що акторство – це постійна гра зі самим собою.
Пізніше Мацей розповідав, що навчився ніколи не повторюватися й найбільше цінувати моменти, коли на сцені вдавалося здивувати самого себе. Ще у дитинстві любив ховатися за лаштунками, спостерігати за акторами та репетиціями. Згодом зізнавався журналістам, що саме це допомогло відчути сцену ще до навчання в академії. За словами Мацея, тоді навчився помічати рухи, ритм, інтонацію – усі ті дрібниці, які роблять виставу живою.
Між героєм і людиною
Фото: у фільмі “Безсоння”
Дебют Мацея у фільмах “Декалог X” (Dekalog, dziesięć) та “Історії кохання” (Historie miłosne) запам’ятався глядачам природною легкістю та влучною іронією головного героя. Молодий актор вдало реалізував свою позицію, яка полягала у тому, що комедія – не лише сміх, а й дзеркало суспільства. Тому через сміх можна сказати набагато більше, ніж у драмі. Згодом Штур фільмувався у десятках кінострічок, але переламною для себе вважав роботу у фільмі “Громадянин” (Obywatel), сценарій якого писали за спогадами популярного вже на той час режисера Єжи Штура. Мацей грав молодого Яна Братека.
Потім актор згадував, що скоріше б вмер, ніж погодився з плітками, ніби його кар’єра залежить від батькових знайомств. Погодився брати участь у фільмі про життя режисера Єжи Штура, щоб довести свою акторську незалежність. На фільмувальний майданчик прийшов вже досвідченим актором. Але тільки у процесі роботи над сценарієм усвідомив: грати треба, щоб показати власний талант, а не доводячи, ніби кращий за батька. І цей момент став вирішальним у його житті.
Коли вчителем ставало життя
Фото: у фільмі “Наслідки”
Драматичні ролі розкрили ще один пласт таланту Мацея Штура. У фільмі “Наслідки” (Pokłosie) він зіграв Юзефа Каліну – простого чоловіка, який розкрив страшну таємницю власного села. Ця роль принесла велику популярність. Сам актор пояснював успіх тим, що не намагався бути героєм, його цікавило, що відчуває у важливі життєві моменти людина, що робить її живою. Фільм став важливим етапом у польському кінематографі, адже порушував тему, яка тривалі роки залишалася табу – мовчазні та голосні злочини людей у знищенні євреїв під час нацистської окупації.
Штура неодноразово запитували, як психологія вплинула на його розуміння акторської майстерності. Він пояснював, що кожна роль будується не стільки на теорії, скільки на досвіді, а це – фантазії, хвилювання, роздуми. Журналістам видання “Zwierciadło” у 2005 році казав: треба аналізувати образи своїх героїв, шукати приклади з власного життя, це допомагає краще зіграти роль. За словами актора, знання психології допомогли йому розвинути не лише розуміння інших людей, а й цікавість та відкритість на зустрічах із ними.
Майстерність через історії
Не менш важливою стала робота Мацея на телебаченні. У серіалі “Вчитель” (Belfer), який тривав з 2016 до 2018 року, він зіграв головну роль: за сюжетом педагог розслідував злочини у провінційному містечку. Штур віртуозно утримував увагу глядачів протягом багатьох серій, балансуючи між гумором, напругою та психологічною точністю. Свій підхід до ролі пояснив просто: подобається, коли герой не “чорний” чи “білий”, а схожий на реальну людину з її помилками, сумнівами та дивними рішеннями. Перший сезон із 10 епізодів мав рейтинговий успіх й отримав 2 нагороди, серіал “Вчитель” визнали найкращим з відзнакою національної кінопремії Польщі “Орли” (Orły).
Своєю перевагою Штур визнавав те, що у нього з дитинства була можливість вчитися акторської майстерності. Адже проводив багато часу у Старому театрі, де грав батько. Найбільшою нагородою для себе називав момент, коли глядачі відчували, що актор чесно прожив роль. Свою позицію не приховував, і ця чесність додавала його образу неординарності. викликала щирі симпатії глядачів. До речі, дружина Мацея Штура – Саманта Янас – теж була акторкою, їхній шлюб протримався з 1999 до 2014 року.
Енергія, яку неможливо забути
Мацей Штур ніколи не боявся критики, часто брав участь у суспільних дискусіях на різні теми: від політики до культури. У 2019 році в інтерв’ю виданню “Polityka” підкреслив, що комік має бути чесним, навіть якщо це не завжди зручно особисто для нього. Часто згадував про те, як ще у студентські роки під час репетиції випадково зламав декорацію, але зумів обіграти цей момент настільки майстерно, що режисер вирішив залишити епізод у виставі.
Мацей казав, що тоді вкотре переконався: сцена любить життя, навіть коли воно трохи хаотичне. У кіно теж обожнював імпровізацію. На фільмуванні комедійних сцен Штур часто додавав власні репліки, і режисери іноді змушені були підлаштовувати сценарій під його непередбачувану гру. Так актор вчив глядачів не очікувати стандартних реакцій, а спостерігати за життям у кадрі.
Магістр, посол і лауреат
Мацей Штур цінував не лише сцену, а й освіту та знання. Підтвердженням тому – магістерський ступінь із польської мови, бо мова та інтонації для цього діяча слова завжди були невіддільною частиною акторського ремесла. У 2008 році Штура визнали Почесним послом польської мови, що підкреслило його талант. Заслуги актора не обійшли відзнаками. У його творчій колекції – премія Європейської кіноакадемії, срібна медаль “За заслуги у культурі Gloria Artis”, польський державний Хрест Заслуги.
Свобода через роль
Мацей Штур не лише грає на сцені та кіно, а й передає свій досвід молодим акторам. Час від часу проводить майстер-класи й тренінги для студентів театральних шкіл у Кракові, де навчає техніки, мистецтва помічати найдрібніші деталі: як людина рухається, дихає, поводиться. Його заняття – живий процес, сповнений цікавих історій та кумедних випадків, які актор сам пережив. Також Штур ділиться з усіма охочими знаннями на театральних фестивалях. На думку зірки кіно й театру, майбутні актори мають бути уважними до деталей і не боятися імпровізувати. Тому йому як педагогу дуже важливо виховувати людей, здатних відчувати, бачити й чути світ.
Штур у своїй творчості майстерно поєднує комедію та драму, гумор і серйозність, сцену та навчання, кіно й педагогіку. Його гра – це маленькі несподівані відкриття для глядачів, живі реалії, моменти справжньої людяності. Він постає не як ідеалізований герой, а людина, яка дихає, сміється і сумує так само як і кожен, хто сидить у глядацькій залі. Тому фільми Мацея Штура нікого не залишають байдужими, що одностайно визнають і критики, і глядачі.