У 2026 році у Польщі українську мову можна почути не менш часто, ніж польську, і не дивно. За даними Головного управління статистики Польщі (GUS) та Управління у справах іноземців (UDSC) на початок 2026 року у країні налічується 1,5 мільйона українців. З них понад 966 000 мають статус UKR. Так, із початку російсько-української війни хвиля біженців радикально змінила не лише українські, а й польські міста.
За даними 2025 року українці відкрили у Польщі понад 31 000 нових фірм – і це вже не про “підробіток на чужині”, а про людей, які поступово “вростають” у польську економіку та змінюють її разом із собою. Прикладом тому – історія українки Аліни Мироненко, яка після російського вторгнення у 2022 році виїхала до Кракова. Там їй довелося не лише опанувати іншу професію, а й звикнути до нових умов життя, пише krakowskiye.eu.
Від вибухів у Харкові до Кракова
24 лютого 2022 року Аліна прокинулася у Харкові від вибухів. Пізніше розповідала польським журналістам, що тоді ще ніхто не усвідомлював масштабу трагедії. Але вже після перших ракет люди масово кинулися збирати речі й шукати безпечніше місце. Родина Аліни виїхала майже одразу. Спочатку перебралися до родичів на Харківщину, однак і там спокою не було. Сирени лунали постійно, а новини з сусідньої Охтирки лише підсилювали тривогу. За кілька тижнів стало зрозуміло, що перечекати не вийде, війна затягується.
До травня сім’я Мироненко перебувала на заході України, але навіть там Аліна постійно стежила за новинами з Харкова. До війни вона працювала секретаркою судових засідань у харківському суді й спочатку сподівалася повернутися. У травні суд частково відновив роботу, однак їхати назад під обстріли дівчина не ризикнула. Влаштуватися дистанційно теж не вдалося, а коли завершилася відпустка власним коштом, довелося звільнитися. Тоді Аліна наважилася виїхати до Кракова. Там сидіти склавши руки не стала, одразу відкрила ФОП і почала шукати спосіб закріпитися у новій країні.
Дизайн як шанс вижити в еміграції
У Польщі Аліна Мироненко фактично починала з нуля. Не було знайомих юристів чи бухгалтерів і розуміння, як працює місцева система, а незнання польської мови у лише посилювало стрес. Щоб не залежати від випадкових підробітків, дівчина почала брати перші замовлення на дизайн і створення сайтів. ФОП відкрила в Україні через “Дію”, бо так було простіше й зрозуміліше. Вітчизняна система для неї знайома, та й податки в Україні нижчі, ніж у Польщі. А головне – Аліна прагнула, щоб гроші залишалися в Україні та працювали на її економіку, а не іншої країни.
До російсько-української війни дизайн для неї був звичайним хобі без великих планів на майбутнє. Але після переїзду все змінилося. Аліна згадувала: в іншій країні з’явилося розуміння, що треба терміново шукати власний шлях інтеграції. Вона почала викладати свої роботи на фріланс-біржах, у соцмережах, згодом з’явилися перші клієнти. Через 2-3 роки роботи у Мироненко почали активно замовляти сайти, логотипи та презентації – переважно українські підприємці, які теж виїхали за кордон або перевезли бізнес під час війни. Саме ця діяльність дозволила дівчині орендувати квартиру у Кракові й жити без постійного страху залишитися без копійки.
Як українці змінили ринок праці Польщі?
Варто згадати, що ще до російсько-української війни Польща для багатьох українців стала місцем, куди активно їздили на заробітки. До 2014 року це робили переважно мешканці Західної України, бо їм було ближче. Потім лави заробітчан стали активно поповнювати охочі з інших регіонів. За даними GUS, ще у 2018 році таких заробітчан щороку набиралося понад 2 мільйони. Польща тоді приваблювала вищими зарплатами, ніж вдома.
Після 24 лютого 2022 року все змінилося, біженці у Кракові та інших містах Європи перетворилися на величезну хвилю, яка тривала фактично до 2025 року. Люди не їхали на заробітки, а рятували дітей від обстрілів. Відтак:
- Польща за перші місяці війни прийняла понад 1,5 мільйона українців;
- польський уряд швидко запустив статус UKR і систему PESEL, щоб біженці могли легально жити та працювати.
У 2026 році ситуація трохи стабілізувалася, але у Польщі вже рідше говорять про українців як про тимчасових працівників. Вони встигли вбудуватися в економіку настільки глибоко, що без них вже навіть складно уявити деякі галузі. Після 2022 року громадяни України відкрили понад 123 000 компаній, створили понад 120 000 робочих місць і принесли польському бюджету мільярди злотих податків. Українців можна зустріти на будівництві, у логістиці, торгівлі, галузі догляду за літніми людьми.
Ринок оренди для українських біженців
Аліна не приховувала: найважчим у Польщі для неї були не переїзд чи пошук роботи, а чужа мова. Без польської навіть прості речі – оренда житла, спілкування з роботодавцями чи оформлення документів перетворювалося на постійний стрес. Вона стала потроху освоювати польську: дивилася фільми, уважно слухала розмови, вчила необхідні у побуті фрази. Але цього, на її думку. все одно не вистачало, щоб почуватися впевнено.
Ще одна проблема далася взнаки майже одразу – житло. І тут все виявилося набагато складніше, бо:
- орендодавці часто відмовляють іноземцям, якщо ті не працюють у Польщі офіційно;
- віддалена робота в Україні для багатьох власників квартир не є “надійною гарантією”;
- навіть після погодження умов часто пропонують короткі контракти.
Аліна близько трьох тижнів майже щодня ходила на перегляди квартир, перш ніж знайшла житло. Але підписати договір вдалося лише на пів року. Вона тоді дуже сподівалася, що війна швидко завершиться, і повернення в Україну буде питанням найближчого часу. Однак склалося інакше, і оренду довелося продовжувати.
Як психологічна підтримка рятує в еміграції?
Попри всі труднощі, Аліна поступово створила для себе опори у новій країні. Вона переконана, що в такій ситуації дуже важливо не залишатися наодинці зі своїми проблемами. Тому порадила українцям у Польщі:
- звертатися до волонтерських центрів, де на старті допомагають із житлом, їжею, речами, іноді з роботою;
- не боятися просити про базову допомогу, бо вона дійсно існує;
- шукати спільноти українців і не випадати з соціального кола;
- відвідувати зустрічі, курси, заняття;
- не ігнорувати психологічну підтримку, зокрема групи з українськими спеціалістами.
Сама Аліна обрала курси малювання, знаходить час і на заняття спортом. Повернення до Харкова для неї залишається головною мрією, бо там чекають батьки, сестра, бабуся. Кожну розмову з ними сприймає як часточку домівки. Друзі інколи приїжджають до неї у Польщу, і ці зустрічі дівчину дуже підтримують. Попри відстань і невизначеність, вона переконана: навіть за кордоном можна сформувати коло спілкування, яке буде підтримувати та не дасть “розсипатися”.
Чому українці стали частиною економіки Кракова?
Велика кількість біженців у Кракові змінила реальність і для поляків. Наприклад, вартість оренди житла суттєво збільшилася, і це не до вподоби містянам, які зацікавлені жити окремо від батьків. Виникли й складнощі з пошуками роботи. Відтак чимало краків’ян змушені їхати за кордон, бо роботодавці часто знижують оплату праці через велику конкуренцію.
Все це не могло не вплинути й на ставлення до українців, хоча оцінки неоднозначні. Одні поляки нарікають на складнощі з роботою та житлом, інші – погоджуються, що без такої робочої сили як українці вітчизняний ринок не витримає. При цьому держава не уникає проблем, а намагається впровадити зміни через інтеграцію:
- курси польської мови розширилися і вже зібрали понад 200 000 біженців, які прагнуть знайти роботу;
- міграційні правила змінилися після 4 березня 2026 року – тимчасовий режим поступово згортають, тому українцям доведеться дбати про легальну роботу та власний статус.
Скільки біженців у 2026 році у Кракові, визначити складно, але відомо, що у Малопольському воєводстві їх понад 140 000 – разом зі студентами з України, які здобувають освіту. Практика довела, що це вже не історія про “хвилю, яка минеться”, як думали у 2022 році. Українці у Польщі поступово стали частиною економіки та міського життя – через роботу, бізнес, сім’ї, школи. Одні залишаться надовго, інші – повернуться, але саму структуру присутності вже не зламати. Тому й поляки, й українці мусять це визнати й призвичаїтися до нової реальності, яка навряд чи зміниться найближчим часом.