До 20 століття у багатьох країнах дуже високою залишалася дитяча смертність, особливо – серед немовлят, що зумовлювалося відсутністю потрібних ліків та правильної допомоги жінкам при пологах. Сумною була статистика у стаціонарному догляді, відтак поступово почала розвиватися така спеціальність як педіатрія. Змінити ситуацію вдалося завдяки талановитим медикам і ентузіастам Європи. Перша дитяча лікарня з’явилася у 1799 році у Лондоні, друга – у 1802 році у Парижі, пише сайт krakowskiye.eu. Потім були лікарні для дітей у Відні та Вроцлаві у 1837 році та у Будапешті у 1839 році. У Польщі батьком педіатрії став видатний лікар, ректор Ягеллонського університету, організатор клініки дитячої хірургії Мацей-Леон Якубовський.
Навчання та перший досвід у медицині
Мацей-Леон Якубовський народився 2 березня 1837 року у Кракові у родині медиків. Дід – теж Мацей-Леон – багато років практикував, дядько Юзеф був головним лікарем Кракова, організатором санітарної служби під час епідемій, видатним професором Ягеллонського університету. Тому не дивно, що юнак теж обрав медицину, вивчав її на медичному факультеті закладу вищої освіти, де викладав дядько. Мацею пощастило навчатися у таких відомих світил медицини, як терапевт Юзеф Дітль, хірург Людвік Берковський, фізіолог Ян Непомуцен Чермак, фізіолог Юзеф Маєр, фармаколог і патологоанатом Фридерик Скобель.
Але найбільш цінними вважав знання, отримані від викладача акушерства та дитячих хвороб Юзефа Квасьневського, бо вже тоді почав замислюватися над проблемами лікування дітей. Якубовський здобув диплом доктора медицини й одразу вибрався за кордон, щоб детальніше ознайомитися з досягненнями європейських колег. Варто згадати, що педіатрія відокремилася в окрему галузь саме у 19 столітті, коли лікарі почали досліджувати здоров’я дітей більш ретельно. А поштовхом до того стали масові смерті маленьких підкидьків у притулках.
Європейське стажування і наукова робота
Своїм девізом Якубовський обрав турботу про життя, здоров’я та посмішку дитини. Першим місцем роботи за кордоном була Віденська дитяча лікарня святої Анни. Йому вдалося увійти до кола медиків, які оточували професора Францішека Маєра. Отримані знання лише підтвердили правильність вибору спеціалізації. Потім була робота у зразковій дитячій лікарні Праги, якою керував відомий чеський педіатр, професор Йозеф Лошнер, у дитячих лікарнях Парижа та Відня. Варто згадати, що наприкінці 19 століття Париж вважався популярним педіатричним центром, де проходили практику засновники та організатори дитячих лікарень з усієї Європи.
Паралельно з практикою у 1861 році Якубовський здобув ступінь доктора медицини, захистив дисертацію про ознаки сифілітичних висипань. Це була дуже важлива тема, бо нерідко немовлята вже народжувалися інфікованими від матері. У 1862 році захистив ступінь доктора хірургії, спираючись на свою роботу з трахеостомії, досліджував дихальні шляхи у немовлят. У 27 років представив нову дисертацію про розлад травлення у новонароджених. Обмінювався досвідом з колегами, відвідуючи Мюнхен, Гейдельберг, Берлін. У 30 років Мацей Леон Якубовський вже сам здобув статус медичного світила Європи, міг би працювати у будь-якому популярному закладі. Але натомість вирішив створювати дитячі лікарні на батьківщині.
Дитячі захворювання в Європі
Долею підкидьків в Європі опікувалися монастирі та благочестиві товариства. Малюків розміщували у притулках, призначених і для дорослих. Щодня помирали десятки таких вихованців, навіть у газетах Парижа писали, що дітей вбивають коштом держави. Брюссельська преса повідомляла, що у притулках помирає щонайменше половина підкидьків. Ще у 1785 році французькі медики пропонували відділяти хворих малюків від дорослих, щоб знизити смертність, але їх не почули. Реалізувати цю ідею вдалося тільки у 1802 році, коли один із дитячих будинків перепрофілювали на лікарню на 300 ліжок. Спочатку приділяли увагу лікуванню дітей тільки французькі медики. Потім почали спеціалізуватися на педіатрії Відень і Берлін. Завдяки зусиллям лікарів, дітей припинили лікувати як маленьких дорослих через зменшення дози ліків. Стали шукати інші препарати. Чимало досліджень провели кафедри педіатрії, першу відкрили у 1845 році у Стокгольмі, а через 5 років приєдналися Відень та Нью-Йорк.
Ситуація з дитячими захворюваннями у Польщі
Історики згадують: у Польщі перші наукові дослідження, присвячені дитячим хворобам, з’явилися ще наприкінці 16 століття. Їх представив випускник Краківської академії Ян Хрошцеєвський. Свій двотомник, присвячений вивченню дитячих хвороб, він видав у Венеції. Однак на батьківщині ці матеріали не квапилися вивчати. Відомо, що у 18 столітті у варшавському притулку для підкидьків дитяча смертність складала від 50% до 80%. І не дивно, бо навіть хворі на віспу та інші інфекції малюки лежали у кімнатах разом зі здоровими вихованцями. Вільних кімнат бракувало, а про ізолятори тоді навіть не чули.
Однак коли у місті почали спалахувати епідемії, темі стали приділяти увагу досвідчені медики. Першими підняли проблему дитячих захворювань фахівці Комісії національної освіти, долучилися й професори Краківського університету. Тому пропозиція Мацея Леона Якубовського заснувати окрему дитячу лікарню знайшла жвавий відгук у Кракові. Тим більше, що він брався вчити й інших лікарів, а результати своїх наукових подорожей по дитячих лікарнях Європи виклав у публікації “Погляд на історію літератури та педіатричних закладів” (“Rzut oka na dzieje piśmiennictwa i zakłady pediatryczne”), з якою могли ознайомитися всі польські колеги.
Як формувалася перша дитяча лікарня у Кракові?
Клініку для маленьких пацієнтів Якубовський заснував спочатку у лікарні святого Лазаря у 1864 році. Помічників підбирав і вчив особисто, чимало ентузіастів погоджувалися спочатку працювати безплатно. Лише через деякий час медикам почали виділяти кошти з державного фонду. Фактично протягом 10 років Мацей Леон залишався єдиним досвідченим практикуючим лікарем. Але успіхи у медиків були, поступово вони змогли завоювати довіру заможних і впливових людей Кракова.
У 1872 році Якубовський заснував Товариство дитячої лікарні, покровителями якого стали такі відомі у люди, як власниця музичного салону, піаністка Марцеліна Чарторийська та живописець Ян Матейко. Вони зібрали кошти на зведення дитячої лікарні, котра отримала назву Шпиталь святого Людвика. Заклад відкрився у 1876 році, в ньому працювало 4 відділення: зведена дитяча клініка, хірургічна, змішана та інфекційна. Лікарня швидко стала популярною, за підтримки меценатів у 1889 році в ній відкрили ще й окреме дитяче відділення для немовлят. Туди брали підкидьків, безхатченків у стані крайнього виснаження.
Впровадження новітніх розробок
Але Якубовський не зупинився на досягнутому. Він розробив принципи дитячого клімато-санаторного лікування, зокрема запровадив серотерапію при лікуванні дифтерії. Створив спеціальну філію дитячої лікарні у Рабці. Там малюків ставили на ноги за допомогою бальнеологічного лікування, організованої гімнастики та активного відпочинку. Заклад теж швидко став популярним, це був перший центр такого типу у Польщі та третій – у Європі. Якубовський не тільки запровадив у Польщі досягнення світової медицини, він постійно проводив дослідження, писав публікації до різних європейських журналів. Ретельно вивчав дослідження інтубації гортані та протидифтерійної сироватки, складав принципи повноцінного харчування для немовлят та правильного догляду за ними.
У 1900 році лікаря запросили на посаду ректора Ягеллонського університету. Він погодився, але паралельно ще й читав лекції. Основною темою було здоров’я дітей, дослідження їхнього психічного розвитку. Крім своєї наукової та практичної спадщини Якубовський залишив добре підготовлених педіатрів, які чимало зробили для розвитку медицини у Польщі в цілому та Кракові зокрема. За вагомі досягнення Якубовському надали звання почесного громадянина Кракова, пам’ять вченого вшановує меморіальна дошка на одній із вулиць міста.