Життя та діяльність відомого уродженця Кракова Станіслава Виспянського було багатогранним. Художник, поет, драматург, дизайнер меблів, театральний діяч – ось лише кілька іпостасей, у яких він досяг успіху за досить коротке життя. Виспянського вважають творцем сучасної польської драматургії, а також одним із видатних та різнобічних художників епохи. Також його називають Четвертим пророком Польщі, поряд з Адамом Міцкевичем, Юліушем Словацьким та Зигмунтом Красіньським. Детальніше про життя та творчість Виспянського читайте у матеріалі сайту krakowskiye.
Дитинство, юність та перші творчі кроки
Станіслав народився 15 січня 1869 року у самому центрі Кракова. Його батько був скульптором, тому художнє середовище, а також близькість Ринкової площі та цінних пам’яток польської культури вже від самого початку формували у хлопчика творчий світогляд та естетичне чуття.
У сім років молодик пережив смерть мами, а коли йому виповнилося одинадцять – пішов під опіку тітки, оскільки батько спився і не зміг приділяти належної уваги синові. У цей час доля зводить юнака зі знаменитим живописцем Яном Матейком, який розгледів у Станіславі талант. Тому після закінчення гімназії Святої Анни Виспянський вступає на філософський факультет Ягеллонського університету, паралельно навчаючись живопису в Школі витончених мистецтв, очолюваній Матейком.
Далі талант художника та позитивні рекомендації викладачів приводять Станіслава до паризької Академії Колароссі. У цей період він познайомився, зокрема, з Владиславом Слевінським та Полем Гогеном, які також вплинули на його мистецтво.
Характерним стилем Виспянського були картини, виконані пастеллю, що зображують переважно людські постаті — членів сім’ї, друзів, інших митців, а також автопортрети.
Художник любив експерименти, застосовуючи у своїх роботах імпресіонізм, кубізм, модерн та модернізм, а також античність, малюючи плоскими кольоровими плямами, укладеними у чіткий контур.
Драматургічна діяльність
В 1898 році талант не тільки художника, а й літератора приводить Виспянського на посаду художнього редактора краківського тижневика «Życie» (“Життя”). У ньому він публікує свої перші драми, які не знайшли позитивних оцінок серед критиків. Але все змінилося з п’єсою «Варшав’янки». На автора просто обрушилася слава національного масштабу, а його дітище вважали за честь поставити кращі театри Польщі. До слова, головну роль у «Варшав’янці» відіграла Хелена Моджеєвська – культова акторка того періоду.
Після цього автор випускає ще багато успішних творів, які отримали низку компліментів від критиків.
Останні роки життя
У 1900 році Виспянський створює шлюбний союз з Теодорою Питко, яка згодом народила йому чотирьох дітей. На той час він вже був відомою та заможною у Кракові особистістю – професором Академії образотворчих мистецтв, а також членом депутатської палати.
Але життя Станіслава Виспянського обірвав сифіліс, який на той час вважався невиліковною хворобою. Існує кілька версій, як він заразився недугом. Одна говорить, що це сталося у Кракові з робітницею друкарні. Інша, більш відома, робить відсилання до Парижа – яванської натурниці та коханки Поля Гогена.
Тяжка форма хвороби спустошила його організм, і 28 листопада 1907 року Виспянський помер. Тіло 38-річного художника та поета надали похованню в Крипті заслужених громадян, розташованому у церкві святого Станіслава.