Талановитий польський письменник Станіслав-Герман Лем належить до тієї когорти авторів, якими зачитуються. Його науково-фантастичні твори – це окремий незвіданий та невідомий світ, який так цікаво досліджувати, читаючи твори письменника. Вони поєднують в собі глибокі філософські роздуми та тонкий гумор, а часом і сатиру, пише krakowskiye.eu.

Автор, віртуозно володіючи літературною майстерністю, з легкістю у своїх творах описував серйозні наукові концепції.

Станіслав Лем був філософом, публіцистом, футурологом, сатириком та критиком. Про таких людей говорять, що вони випередили свій час. Завдяки своїм творам він став відомим на весь світ.

Найрозумніша дитина в південній Польщі

Про себе та своє дитинство Станіслав Лем написав у автобіографічному романі “Високий замок”. Як згадував автор у своєму романі, за результатами досліджень інтелекту учнів, що проводилися відділом освіти, він був найрозумнішою дитиною в південній Польщі. 

Хлопець народився у Львові (звідти й походить назва роману “Високий замок”) у заможній єврейській родині.

Назва відсилає до реального місця у Львові — руїн старого замку на пагорбі, яке стало символом дитячих мрій та фантазій Лема.

Батько хлопця був відомим у Львові лікарем-отоларингологом. Станіслав ні в чому не мав потреби: у нього була гувернантка-француженка, багато різноманітних іграшок. 

Ще бувши дитиною він вигадав для себе гру, яка переносила його у придумані ним світи. 

Уподобання хлопця відрізнялися від уподобань звичайних дітей. Першими книгами майбутнього письменника-фантаста були анатомічні атласи та медичні праці його батька. Хлопець не вмів ще читати, а книги були написані німецькою та французькою мовами, проте йому дуже подобалося розглядати картинки із зображеннями мозку в розрізі, будови скелета людини тощо. Станіслав Лем називав себе книжковим хробаком, який читав усе, що потрапляло до його рук. 

Як зазначав письменник, ідеї для його майбутніх творів він черпав ще відтоді, як розглядав галактики в астрофізичних атласах, реконструкції гігантських мезозойських архозаврів, різноколірні картинки людського мозку. Всі ці зовнішні подразники та чуттєві враження сформували його чутливість.

Хлопець постійно щось вигадував, майстрував чудернацькі конструкції та списував цілі зошити схемами власних винаходів, які соромився показувати батькам та одноліткам. 

Дитинство та віра у світлу перспективне майбутнє у хлопця закінчилися з початком війни. У своєму автобіографічному творі Станіслав Лем не розповідає про те жахіття, яке довелося пережити йому та його родині. 

Підліток на собі відчув хто такі німецькі окупанти, що таке гетто, голокост.

“Бібліотека для власного користування”

У  1946 році родині Лемів вдалося переїхати зі Львова до Кракова. Більше в галицьке місто Станіслав Лем не повернувся. Всі статки сім’ї були втрачені й сімдесяти однорічному батькові Станіслава довелося працювати в лікарні.

Щоб якось йому допомогти, Станіслав Лем писав оповідання для одного з краківських тижневиків, за що отримував невелику платню. Крім того, хлопець писав вірші, які друкувалися в “Універсальному тижневику”. В цьому ж тижневику були надруковані дві науково-фантастичні повісті та кілька оповідань. Ще Станіслав Лем співпрацював з журналами  “Кузня”, “Новий світ пригод”. Фентезійний роман “Людина з Марса” друкувався частинами в журналі “Новий світ пригод”.

На той час Станіслав Лем не сприймав серйозно свою письменницьку діяльність і продовжував дедалі більше цікавитися наукою та багато читати. 

Як зазначає Станіслав Лем у своєму автобіографічному творі, він був в курсі останніх новин з різних галузей науки. У Кракові діяла установа, яка займалася розповсюдженням книг у польські університети, що надходили зі Сполучених Штатів Америки та Канади. Хлопець “позичав” такі книги та читав їх  ночами, щоб потім швидко повернути та відправити адресатам. На основі прочитаних книг з’явилися такі романи Станіслава Лема, як “Соляріс, “Едем”, “Нескорений” та інші.

Паралельно із написанням творів письменник також пише критичні статті на фантастичні твори переважно американських авторів. Він вважав, що їхнім творам бракує науковості та літературних навичок.

За твердженнями Станіслава Лема, його творчий метод або авторський підхід розвивався дуже повільно. Він вважав, що головною перешкодою в роботі кожної людини є лінь. Письменник сідав за написання твору вже тоді, коли в його голові повністю вибудовувався план всього сюжету, проблематика та персонажі. Щоб все склалося, автор робив багато нотаток, закладок в енциклопедіях, створював “швидкі довідники”. Ще Станіслав Лем казав, що у нього є “бібліотека для власного користування”, де зібрані створені ним історіософські трактати, енциклопедії позаземних цивілізацій та їхніх військових стратегій. 

Літературна спадщина Станіслава Лема

Станіслав Лем є автором близько 50 книг, включаючи романи, есеїстику, збірки оповідань, філософські та футурологічні праці. Його книги перекладені більш як 40 мовами. Як зазначав письменник, хоча це і його твори, але вони йому вже не належать.

До художньої прози (фантастики) можна віднести такі його праці, як “Соляріс”, “Кіберіада”, “Непереможний”.

Про розвиток технологій, майбутнє цивілізації, дослідження про штучний інтелект можна прочитати в таких науково-популярних творах, як “Сума технології”, “Фантастика та футурологія”, “Досконала порожнеча” тощо.

Під впливом творів письменника хтось став космонавтом, хтось взявся за перо та почав створювати власні фантастичні твори.

Останній роман “Фіаско” письменник написав у 1987 році, де розповідається про політ до іншої зірки та спробі зв’язку із позаземною цивілізацією.

Деякі твори Станіслава Лема було екранізовано. Зокрема, “Соляріс”, “Маска”, “Конгрес”, “Дізнання”, “Професор Зазуль”, “Астронавти”,“Чи існуєте ви, містере Джонсе?” та інші.Творчість Станіслава Лема й залишається досі актуальною, і такою, яка надихає нові покоління читачів та науковців. Він без сумніву належить до відомих у Кракові митців.