Перша згадка про єврейську громаду Кракова міститься в хроніках польського історика та єпископа Вінцентія Кадлубека (XII—XIII століття). У своїй «Хроніці польській» він описує події, що стосуються ранньої історії Польщі, включаючи згадки про євреїв у Кракові, пише krakowskiye.eu.
Єврейська громада в Кракові почала формуватися ще в XI столітті, а вже у XIII столітті отримала певні юридичні привілеї та захист від польських королів, що сприяло її зростанню та розвитку. Пізніше євреї оселилися у відомому районі Казімєж, який став центром єврейського життя в Кракові.
Лихварі та торговці
Єврейська громада мала організовану структуру. На чолі громади стояв рабин, якого ще називали єврейським єпископом. Були в громаді також старости, кількість яких коливалася від 4 до 6.
Діяльність, яку здійснювали краківські євреї, була пов’язана в основному з грошовими позиками. Кошти ними надавалися під відсотки, а також часто під заставу. Крім того, платіжні зобов’язання могли гарантуватися третіми особами, або боржник надавав вексель як зобов’язання сплатити борг. Як свідчать історичні джерела, чимала кількість шляхти, духовенства часто були боржниками євреїв. Були випадки, коли кошти позичали навіть правителі Польщі.
Ще одним видом діяльності, який здійснювали євреї, була торгівля. Ремісників було не так багато. Це були переважно кравці, кушніри, шапочники та інші.
Казімеж
Для єврейської громади під забудову король Ян I Альберт виділив північно-західну частину Казімежа. Казімеж на той час був самоврядним містом. Переселення євреїв з Кракова до Казімежа розпочалося наприкінці XV століття. На новому місці оселилися євреї не лише з Кракова, а й з Богемії, Моравії, Сілезії.
У 1595 році був виданий Статут, який містив 93 статті, що регулювали соціальне становище, побут, особисте життя, моральні підпори єврейської громади. Містяни в обов’язковому порядку сплачували податки в державну та місцеву казну.
Євреї були досить заможні. Багато з них орендували в Кракові крамниці, де здійснювали торгівлю хутром, шкірою, сукном, військовим спорядженням. Торгівля дорогоцінними металами й дорогоцінним камінням, ювелірними виробами та годинниками була зосереджена також в руках євреїв.
Поступово заможні євреї почали контролювати владу в громаді, а це дозволило їм встановлювати власні правила та впливати на прийняття рішень. Так, євреї отримали право вільної торгівлі всіма товарами, крім сіна та вівса, а також могли утримувати постоялі двори.
У Кракові досить добре була розвинена єврейська освіта. Тут також розташовувався важливий центр єврейського друкарства.
На межі XVII-XVIII століть єврейське населення поступово почало переселятися до Кракова. При цьому їм було заборонено придбавати нерухомість, натомість вони її орендували. Це могли бути крамниці, складські приміщення.
Війна, що принесла горе
Перед Другою світовою війною в Кракові чверть населення становили євреї. Казімеж залишався центральним районом, де зосереджувалися основні єврейські установи та організації. Жодні політичні, освітні, благодійні, спортивні та культурно-мистецькі організації не обходилися без представників єврейської національності.
Частка єврейського населення Кракова, яка була залучена у торговельній діяльності, становила 45 відсотків. Близько 35 відсотків становили ремісники та промисловці (виробництво одягу, будівельна, харчова промисловість, ювелірна справа, виробництво годинників).
Ситуація кардинально змінилася з початком Другої світової війни, коли німці почали проводити свою нещадну політику відносно євреїв. Почалося все з обмеження їхніх прав, розкрадання майна, позбавлення матеріальної основи, експлуатації єврейського населення як дешевої робочої сили, а закінчилося ізоляцією в гетто та концентраційними таборами.
З березня 1943 року в Кракові почала діяти Польська рада допомоги євреям “Зегота”. Це була підпільна громадська організація, яка допомагала євреям. Для них виготовляли фальшиві документи для виїзду з Польщі, переховували цілі сім’ї, надавали фінансову допомогу. Завдяки такій допомозі сотні євреїв залишилися живими. Багато польських сімей також переховували євреїв, ризикуючи при цьому власним життям. Деяким євреям дивом вдалося вижити у таборах смерті.
За деякими даними, пережити війну вдалося лише п’яти відсоткам краківських євреїв (близько 3000 осіб).
Тривалий процес повернення краківських євреїв у місто, які вижили у війні, розпочався в середині січня 1945 року. Поверталися в Краків вони без жодних засобів для існування. На роботу влаштовувалися у приватні ремісничі майстерні та кооперативи. Частина єврейського населення отримувала невелику субсидію від держави.
У 1945 та 1946 роках почали виникали серйозні антисемітські сутички між поляками та євреями. Після створення держави Ізраїль значна частина єврейського населення залишила Польщу.
Центр єврейської громадськості у Кракові
У 1990-х роках відновило роботу Єврейське громадсько-культурне товариство. Відродженню єврейської культури сприяє також діяльність Центру єврейської громадськості у Кракові, будівлю якого 29 квітня 2008 року урочисто відкрив король Сполученого Королівства Чарльз та його дружина Каміла.
Головною метою діяльності центру є розбудова єврейської громади у Кракові. Тут організовують і проводять різноманітні курси (обов’язково вивчаються іноземні мови), виставки, фестивалі, показують фільми. Обов’язково читають лекції на тему юдаїзму. При центрі діє бібліотека, яка є єдиною відкритою для всіх євреїв бібліотекою в Кракові.
Також тут функціонують: клуб сеньйора, студентський клуб та хор, де виконують традиційні релігійні та сучасні пісні на івриті та їдиш.
Будівля Центру єврейської громадськості у Кракові площею 800 м² має чотири поверхи. Тут розташовані конференц-зали, офіси, ресторан, лікарський кабінет, інтернет-кафе, реабілітаційний зал.