Краківський фестиваль “Wianki” – свято літнього сонцестояння

Чимало язичницьких свят у різних слов’янських народів відзначали у давнину майже однаково. Яскравим прикладом тому є свято Івана Купала, у Польщі його називають Noc Kupaly або Noc Swiętojanska, Sobótka, Wianki. Здавна відзначається у день літнього сонцестояння – першої суботи після 22 червня. Для Кракова це свято більше місцеве, хоча відзначають його в усій Польщі. Але саме у цьому місті на березі Віслі влаштовують багатий фестиваль музики та квітів під назвою “Wianki”. Музиканти та актори виступають одразу на кількох великих сценах, а додатково містяни розважаються на ярмарку ремісників, влаштованому у середньовічному стилі, пише krakowskiye.eu.

Чому саме “Wianki”?

Як і в Україні, з поширенням християнства у Польщі язичницькі ритуали замінили церковними обрядами, однак відшукати заміну вінкам на воді було складно. Так ця традиція залишилася і дала назву святу на польських землях. Вінки спочатку плели з соломи, прикрашаючи квітками, а згодом залишили тільки польові квіти. Обов’язково вплітали 7 рослин, які вважали чародійними: полин, лопух, росичку, шавлію, звіробій, руту та коров’як, люди вірили, що вони захищають від злих духів, хвороб і дарують щасливий шлюб. Дівчата пускали вінки за водою, якщо плетіння швидко віддалялося від берега, це віщувало добре заміжжя, коли ж губилося або застрягало у прибережному очереті, то варто було чекати тривалого дівоцтва. Хлопці ж квапилися чатувати вінки нижче за течією, щоб упіймати витвір коханої та принести у подарунок на Купальську ніч.

Давні традиції свята “Wianki”

Поляки вірили, що Купальська ніч – особливо небезпечна, бо сили зла прагнуть отримати владу, а люди їм перешкоджають. Для цього пізно ввечері, коли всі погасили свічки у хатах, молодь розпалювала великі вогнища, щоб відлякувати від житла відьом та демонів. Дівчата біля вогню співали й танцювали, прохаючи святого Яна про щасливий шлюб, а потім стрибали через багаття, взявшись за руки з обраним хлопцем. Якщо у стрибку утримували одне одного, це означало вдале заміжжя. До речі, у язичників цей звичай символізував заручини, знак того, що шлюб благословили Іван Купала та богиня кохання Лада.

А ще в Іванову ніч дівчата йшли купатися на Віслу, бо до свята “Wianki” лізти у воду заборонялося через повір’я, ніби потопельники ще здатні зашкодити живим людям. Збереглася у Кракові й легенда про квітку папороті, яка цвіте раз на рік, коли злі духи заважають її шукати, а той, хто знайде, отримає велике багатство. Як бачимо, аналогічні вірування були й в Україні.

Давній звичай Кракова чи запозичена мода?

Про це дискутували історики Кракова ще наприкінці XIX століття. Збереглися записи великого ентузіаста та краєзнавця Амброжи Грабовського, який сумнівався, що це давній краківський звичай. У 1850 році він писав, що традиція пускати вінки за водою прийшла до краків’ян із Варшави, де таким способом ворожили на заміжжя молоді служниці. І що першими саме прості варшав’янки почали кидати плетені квіти у Рудаву, а вже згодом цей звичай перейняли мешканки Кракова. Але місцеві газетярі з ним не погоджувалися й наполягали, що поляки шанували Івана Купала ще з давніх-давен. Газета “Czas” у червні 1852 року повідомляла, що пускання вінків зібрало більше глядачів та учасників, ніж у попередні роки. Кореспонденти переконували, що ввечері 23 червня на річках Вісла та Рудава зібралися майже всі краків’янки, щоб пустити на воду вінок з берега або з човна.

У номері “Czas” за червень 1858 року збереглася стаття про те, що зі святом “Wianki” пов’язано багато давніх легенд Кракова, і що раніше пускали за водою вінки крадькома, щоб не звинуватили у чаклунстві. А тепер, мовляв, вже того не бояться, багато людей їдуть на Віслу, замовляють човни, щоб покататися на річці зі співами, квітами та смолоскипами. Так що краків’янки проігнорували натяк дослідника Амброжи Грабовського на те, що купальські розваги розраховані тільки на служниць. Бо легенди про чарівну ніч, яка випадає лише раз на рік, приваблювали більше, ніж вигадана вимога дотримуватися шляхетних правил поведінки.

Свято й політика

На форму проведення “Wianki” мала вплив і політична ситуація. У 1863 році газети ані слова не написали про святкування Ночі Купала. А у 1975 році газетярі обережно зазначили, що великих гулянь у Кракові не влаштовували, тільки дівчата пускали вінки. Хлопці спробували організувати маленький феєрверк, але поліція їх заарештувала, бо у героїв не було дозволу на таке дійство. Коли польські території анексувала Австрія та приєднала Краків до Австро-Угорської держави, свято “Wianki” перетворилося на патріотичні маніфестації. Краків’яни голосно вшановували принцесу Ванду з легенди про засновника міста князя Крака, дотримуючись при цьому звичних купальських традицій. Для поляків ці заходи стали прихованим спротивом проти нав’язаних загарбниками чужих традицій та правил.

До Першої світової війни ініціатором проведення свята Купала було Польське гімнастичне товариство “Sokoł” у Кракові. У 1905 році учасники навіть підготували піротехнічні засоби для святкового феєрверка, але знову поліція стала на перешкоді, захід наказали перенести на 1 липня. Натомість юнаки з “Sokola” запропонували розіграти на воді сцену з потопленням панцерника “Вісла”, щоб забезпечити містянам піротехнічні розваги. Про цю подію повідомляла газета “Czas”, і хоча не згадували, який прапор майорів на панцернику, про це легко здогадатися, бо публіка дружно кричала “Ура!” та не шкодувала оплесків для виконавців “політичного” видовища. Втім, не варто дивуватися, адже на той час газета перебувала під опікою імператорської корони і нічого “крамольного” повідомляти б не стала. Ще згадували у статті про гарні виступи хору на прикрашеній японськими ліхтариками сцені.

Після Другої світової війни на свято “Wianki” у Кракові почали організовувати великі вистави просто неба з обов’язковими феєрверками пізно увечері. До введення воєнного стану у 1981 році комуністична влада ще дозволяла такі розваги, а потім заборонила. Повернулося давнє свято Ночі Свєнтоянської лише у 1992 році, ініціативу містян активно підтримала мерія Кракова. Започаткований фестиваль отримав назву “Wianki” і став однією з наймасштабніших щорічних культурних подій міста.

Як проходить фестиваль “Wianki” на початку XXI століття?

Звісно, язичницькі традиції трансформувалися, сучасні дівчата пускають вінки за водою Вісли не стільки заради ворожіння, скільки за гарною традицією. Вздовж західного боку Планти під час фестивалю розташовують локації для проведення майстер-класів з плетіння купальських вінків, де приймають усіх охочих. Потім проводиться конкурс на найкращий вінок та найгарнішу квіткову гірлянду. Обов’язково готують концертні програми, у 2024 році на сцені Кракова, розташованій на площі Великої Армії Наполеона, виступали відомі польські актори Наталія Пшибиш, Рубенс і Заля, а також переможці європейського конкурсу HEMI – словенська співачка та арфістка Астрід та угорський гурт електронної музики “Freakin’ Disco”. Як зазначали містяни та гості, багатьох приваблює на цьому святі саме мікс музики, а плетіння вінків та пускання їх за водою вже сприймаються як оригінальний бонус у численних розвагах.

Свою лепту вніс у святкування фестивалю у 2024 році й музей Кракова – круїз із пересувною виставкою історичних світлин міста. Королівський замок Вавель запрошував охочих на екскурсію дослідити давні таємниці пагорба. Мешканці та гості Кракова могли оцінити інсталяції “Futuristic Dream Lawn” від Петри Крішке у “Cricoteka”, долучитися до занять із каякінгу у “Railway Water Club”, погуляти на ярмарку на бульварі Червінському, який організували Центр народного мистецтва IMAGO та Краківський культурний форум. А завершенням святкових розваг на фестивалі “Wianki” у 2024 році стали не пошуки чарівної квітки папороті, як у давнину, а яскравий феєрверк над Віслою. Як бачимо, Ніч Свєнтоянська у поляків або Ніч Купальська в українців у XXI столітті перетворилася на гарне видовищне дійство, яке дарує відчуття причетності до стародавніх традицій предків.