Краків неодноразово підтверджував протягом століть славу театрального і музичного міста, що засвідчують численні фестивалі та конкурси. Чимало народилося на краківській землі відомих творчих діячів, які багато зробили для свого рідного краю, пише сайт krakowskiye.eu. Найкращих представників Краків відзначив званням почесного громадянина міста. На початку 21 століття у переліку значиться 44 особи. Серед них – композитор Владислав Желенський, який став першим директором Консерваторії музичного товариства в Кракові. У 21 столітті цей заклад має статус музичної академії.
Роки навчання
Майбутній піаніст, педагог і диригент Желенський народився у Кракові у липні 1837 року, його повне ім’я – Владислав Маркіян Микола. Походив зі шляхетного польського роду, котрий мав навіть свій герб. Батько Маркіян Желенський захоплювався музикою, грав на фортепіано, писав невеликі музичні композиції. Брав участь у Листопадовому повстанні. Жила сім’я у родинному маєтку Ґродковиці під Краковом. Владислав був другою дитиною із 5 синів і дочок. Йому виповнилося лише 11 років, коли під час Галицького повстання на родинний маєток напали озброєні селяни. Батька вбили, будинок пограбували, а мати Каміла ледве встигла втекти з дітьми до Кракова.
Владислав закінчив Краківську гімназію святої Анни (сучасний Перший загальноосвітній ліцей імені Бартоломея Новодворського). Батьки помітили у хлопця любов до музики, тому підтримували його прагнення вчитися майстерності. Спочатку Желенський опановував гру на фортепіано під керівництвом музиканта Казимира Войцеховського, а з 1854 року брав уроки у польського композитора Францішека Мірецького. Однак освіту здобував на філософському факультеті Ягеллонського університету, на чому наполягла мати. Потім був Карлів університет у Празі, у 1862 році Желенський став доктором філософії.
З любов’ю до музики
Але і про музику Владислав не забував, брав уроки гри на фортепіано у Празі у відомого піаніста-віртуоза Олександра Дрейшка. Потім захопився грою на органі, яку опановував за допомогою чеського композитора Джозефа Крейчі. Свої перші музичні твори написав у 20 років: для 2 струнних квартетів, фортепіанне тріо і увертюру для оркестру, останню він особисто виконував на концерті, який відбувся у липні 1857 року у Кракові. У 1866 році вступив до Паризької консерваторії, з 1868 до 1870 року пройшов приватний курс у відомого композитора Бертольда Дамського.
По завершенню навчання у 1870 році повернувся до рідного міста, у січні 1871 року відбувся його перший композиторський концерт. Але у 1872 році композитора запросили працювати до Варшавського Інституту музики, де він очолював клас гармонії та контрапункту до 1878 року. Потім його призначили художнім керівником Варшавського музичного товариства, Желенський зумів організувати аматорський мішаний хор. Під його диригентством і у супроводі оркестру Великого театру колектив давав концерти, які користувалися у Польщі великим успіхом.
Останні роки служіння музі
У 1881 році професор знову повернувся до Кракова, де працював диригентом, спочатку у міському оркестрі до 1885 року, потім – в аматорському оркестрі Музичного товариства. За ініціативи композитора Желенського у 1887 році у Кракова створили консерваторію Музичного товариства, яку пан Владислав очолював до кінця свого життя. Паралельно викладав класи органу та теорію музики. Серед його учнів такі відомі музиканти, як Зигмунт Стойовський, Роман Статковський, Генрик Опєнський, Феліціан Шопський, Болеслав Валлек-Валевський.
Не забував Владислав Желенський і про наукову та педагогічну роботу. За його авторства вийшли підручники “Наука про гармонію і перші принципи композиції” у 1877 році та “Наука про елементарні основи музики” у 1897 році. За вагомий внесок у культурне життя Польщі в цілому і Кракова зокрема у 1913 році композитор був нагороджений званням почесного громадянина Кракова. Пішов із життя пан Владислав у лютому 1921 року у своєму рідному місті, був похований у родинній усипальні на Раковецькому цвинтарі. Цікаво, що син Желенського обрав не музику, Тадеуш Бой-Желенський став відомим письменником та перекладачем французької літератури у Польщі.
Музична спадщина Желенського
Владислава Желенського дослідники називають найвидатнішим польським оперним композитором, який трохи поступився лише Монюшку. Його арії з опер та романси і у 21 столітті вражають ліризмом та мелодійністю, вирізняються національним колоритом. Автор дотримувався традицій німецьких романтиків, зокрема Мендельсона і Шумана. У Польщі талановитого краків’янина пам’ятають за його опери, засновані на творах Міцкевича, Мальчевського, Словацького, пісні на складені ним мелодії дуже часто виконували у популярних польських салонах наприкінці 19 – початку 20 століття. Музичні критики відзначають, що таку популярність забезпечили автору виразний ліризм мелодій у поєднанні з консервативною гармонійною мовою.
Високо оцінили критики та прихильники музики й різноманітні музичні варіації від опери до розповіді поствагнерівську музичну драму. Опери Желенського включають стилізацію польського фольклору і національних танцювальних ритмів, особливо любив автор мазурки і краков’яки. За все життя Владислав Желенський написав 4 опери, 2 симфонії, 2 увертюри “Лісова луна” і “У Татрах”, сюїту польських танків, полонези. Ще були 2 сонати для фортепіано, кантати, меси, псалми, музика для драматичного театру. У колекції творів маестро понад 100 пісень на тексти Залесського, Міцкевича, Дзвонковського, Жмиховської, Конопницької, Мальчевського, Крашевського та багатьох інших польських поетів.