Навесні Краків оживає особливою енергією давніх вулиць – приходить час Жіночого Комбера (Babski Comber), або – як жартівливо його називали колись – “Жіночий гребінець”. Протягом багатьох років це свято лежало у тіні забуття, а у XXI столітті повернулося з карнавальним розмахом, сповнене сміху, яскравого одягу та несподіваних перевтілень. Вулиці й площі міста стають сценою Краківського карнавалу (Karnawał Krakowski), а останній четвер перед Великим постом – Жирний четвер (Tłusty Czwartek) – перетворюється на справжню арену для фестивалю “Жіночий Комбер”, пише krakowskiye.eu.
Підготовка до цього дійства – шанована й урочиста містерія: тижні репетицій, майстер-класи, підготовка вбрання. Там народжуються справжні дива: яскраві жіночі костюми комбер (Żeńskie stroje comber), веселі сценки, що підбурюють до сміху навіть чоловіків, і невловний дух минулого, який поєднує різні століття. Сучасний Комбер – це не просто фестиваль, а й можливість повернутися до коріння й відшукати власне “я” у калейдоскопі сміху, музики й традицій.
Походження Жіночого Комберу
Дослідження польських істориків свідчать, що Жіночий Комбер колись був середньовічним народним святом Масляни, яке організовували у різних куточках Польщі. Існує припущення, що звичай привезли до Польщі німецькі поселенці у Середньовіччі, і він поступово прижився на місцевих землях. Дослідники зазначають, що такі святкування довго зберігали селянки у регіонах Познані (Poznań) та Лужиці (Łużyce), а найбільш відомі урочистості відбувалися на головній площі Кракова. У Сілезькому воєводстві (Województwo Śląskie) Жіночий Комбер також мав неабияку популярність.
Легенда розповідає, що цей веселий та яскравий захід виник на згадку про смерть ненависного бургомістра Комбера (Burmistrz Comber) – зарозумілого, суворого й жорстокого чоловіка, який тероризував своїми наказами робітниць, торговців і служниць. Комбер помер у Жирний четвер за щедро накритим столом, а новина про його смерть блискавично рознеслася містом. Краківські торговці не стрималися й відзначили подію пишним святом на Головній Ринковій площі (Rynek Główny).
Жіночі костюми комбер та святкові ритуали
Ініціаторами заходу цього барвистого дійства завжди були жінки. Кожна річниця смерті бургомістра перетворювалася на особливий день, який із часом став щорічним краківським звичаєм. Зазвичай участь у заході брали лише заміжні польки, які збиралися у визначених місцях, обирали лідера – маршала (Marszałek) – та розподілялися на гурти, які називали “роти”. Одяг відігравав важливу роль у святкуванні.
У цей день краків’янки свідомо відмовлялися від повсякденного вбрання, обираючи яскраві святкові:
- хустки;
- строкаті стрічки;
- фартухи;
- багатошарові спідниці.
Саме цей одяг і сформував характерні жіночі костюми комбер (Żeńskie stroje comber), які відразу вирізнялися серед натовпу. Окрему увагу приділяли й зовнішньому вигляду. Макіяж спеціально робили яскравим і карикатурним: підкреслені щоки, губи та брови посилювали карнавальний ефект. Згодом учасниці почали носити маски або напівмаски з гротескними рисами, робити прикраси зі стрічок, дзвіночків та соломи. Все це створювало образ, який ламав усталені уявлення про жіночу скромність і стриманість.
На знак помсти Комберу містянки влаштовували витівки з будь-яким чоловіком, який наважувався з’явитися на вулиці під час їхньої ходи. Бідолах примушували танцювати, одягати дивакуватий одяг і голосно дражнили, доки “жертва” не відкуплялася горілкою, монетами або поцілунками. Все це відбувалося під ритм живої музики й танців. Святкування завершувалося урочистою ходою вулицями з солом’яним опудалом – символом перемоги жіночого духу та народної кмітливості.
Від занепаду до відродження
Коли Австрія поділила польські землі, нова влада заборонила проведення цих “ганебних бійок”. Та, як часто трапляється з народними звичаями, заборона лише посилила популярність свята. Жінки відчайдушно ігнорували накази окупантів і продовжували проводити Жіночий Комбер. Найзахопливішим моментом святкування залишався ритуал розривання опудала Комбера. Кожна учасниця брала додому шматочок соломи з розбитого опудала, сподіваючись, що він принесе щастя та успіх у коханні на цілий рік.
Музика, сміх, барвисте вбрання та імпровізовані танці створювали справжній святковий вир, де традиція гармонійно перепліталася з фантазією учасниць. Згідно з історичними джерелами, традиційне святкування Жіночого Комбера у Кракові припинилося приблизно у середині XIX століття через зміни у міському житті та занепад народних карнавальних традицій. Відродження відбулося лише у XX столітті, а справжній ренесанс свята припав на 1990-ті роки.
Барвисті процесії й традиційні церемонії
Спочатку у Кракові Жіночий Комбер асоціювався переважно з ярмарком та народними гуляннями. Проте у XXI столітті повернули увагу й до жіночої ходи. Значну заслугу у відродженні цієї традиції мали краківські активістки Катажина Ходонь (Katarzyna Chodoń) та Йоанна Ціхонь (Joanna Cichoń), які роками працювали над поверненням місцевих звичаїв. До ініціативи охоче долучалися також продавчині з Чорної Вісті (Czarna Wieś), Лобзової (Łobzów) та Нової Вісті (Nowa Wieś). Вагому підтримку надавав Музей Кракова (Muzeum Krakowa). Згодом Жіночий Комбер перетворився на невіддільну частину щорічного карнавального святкування у місті королів.
Щороку взяти участь у заході приїздить чимало туристів. Фестиваль “Жіночий Комбер-2025” стартував опівдні у Старому Клепарзі (Stary Kleparz) – танці, співи, музика та гул барабанів огортали площу живою енергією. Барвиста жіноча процесія пройшла краківським парком Планти (Planty Krakowskie), де до учасниць приєдналися музиканти, додаючи дійству ще більшого динамізму. Вдень процесія зупинилася на площі Щепанського (Plac Świętego Szczepana), де було представлено першого маршала Жіночого Комбера (Marszałek Babski Comber).
Потім учасниці танцювали та співали на честь Медзянни (Medzanna), яка багато років уособлює міщанку-купчиню Кракова. Далі процесія пройшла Щепанською вулицею (ulica Szczepańska) до Головної Ринкової площі (Rynek Główny), проминула Сукенні ряди (Sukiennice) й зупинилася на Шевській вулиці (ulica Szewska). Того року фестиваль відбувався під гаслом “Жіноча річка” (Rzeka Kobieca), що символізувало живу енергію та єдність краківських жінок.
Вищипування пір’я та інші етнографічні звичаї Кракова
У межах Краківського карнавалу та фестивалю “Жіночий Комбер” проводиться традиційна церемонія вищипування пір’я. Це не просто забавка, а дружня зустріч, під час якої учасниці згадують старовинні пісні та традиції, що передавалися від покоління до покоління. Жінки діляться новинами, плітками та сімейними спогадами, які роблять цю розвагу ще ближчою та живою.
Міські журналісти назвали цю щорічну етнографічну зустріч “справжньою машиною часу”, що дозволяє юним мешканкам побачити, яким було повсякденне життя у сільській місцевості поряд із великим містом. Організатори пояснювали таке дозвілля тим, що взимку жінки зазвичай бралися за рукоділля: шиття, ткацтва, вишивання та вищипування пір’я, з якого виготовляли подушки та ковдри. Значна частина зробленого входила до посагу нареченої.
До процесу долучалися й чоловіки. Вони забігали до кімнати, здували легке пір’я аж до стелі, жартували та сміялися. Утворювався веселий гармидер, де всі гарно розважалися. Спогади про це дійство історики знайшли у старовинних документах та книгах. Також збереглася традиція частувати одне одного під час обряду вищипування пір’я скибочками хліба зі смальцем та маринованими огірками, хоча приносили й іншу випічку.
Жіночий Комбер як культурний феномен
Крім веселого фестивалю, сучасні краків’янки організовують ще й окремі жіночі посиденьки у гурті “своїх”. Подруги, родички та сусідки збираються у ресторанах, кав’ярнях або вдома на традиційні вечірки. Зберегти магію давнього свята допомагають:
- колоритне вбрання;
- маски;
- яскравий макіяж.
Частування, танці, веселі конкурси та інші розваги – ось особливості сучасного Жіночого Комберу. На відміну від давніх часів, чоловіків під час таких посиденьок не зачіпають. Це суто жіноче свято, де можна весело розважитися та відпочити. Для сучасних мешканок Кракова Жіночий Комбер став символом свободи й творчої самостійності. Свято нагадує, що традиції можна не лише зберігати, а й перетворювати на сучасні форми самовираження.
Кожна учасниця обирає для себе роль, вбрання та цікаву історію, яку хоче розповісти. Такий захід створює унікальний простір для дружби: знайомства, обмін ідеями, спільні проєкти та кулінарні відкриття. Для багатьох краків’янок це ще й спосіб вийти за межі буденності, долучитися до історії, залишаючись при цьому у XXI столітті.